Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 421 449 сторінок.

Календар

13 листопада

1813 — народився Петро II Негош-Петровіч, чорногорський державний діяч, літератор
1845 — народився Дем'ян Гладилович, український галицький педагог, громадсько-політичний діяч
1850 — народився Роберт Луїс Стівенсон, шотландський письменник
1857 — народився Михайло Халанський, фольклорист, мовознавець, історик літератури
1862 — помер Людвіг Уланд, німецький поет і літературознавець
1870 — народився Станіслав Дністрянський, український вчений-правник, політичний діяч
1875 — народився Михайло Мочульський, український літературознавець, перекладач
1889 — народився Остап Вишня, український письменник-прозаїк
1923 — помер Іван Липа, український громадсько-політичний діяч, письменник
1945 — помер Антін Кравс, український військовий діяч, генерал-четар УГА
1971 — помер Тарас Франко, український письменник, педагог, перекладач

Вибрана проза

Вина і кара. (Вінніпеґ, 1927-28) Федір Достоєвський
… В початку липня, в надзвичайно жарку пору, під вечер, один молодий чоловік вийшов із своєї комірки, котру віднаймав з другої руки при С-м переулку, на вулицю, і звільненька, мов би в нерішимости, пустився до К-го мосту. Він щасливо уникнув стрічі з своєю господинею на сходах. Комірка його находилась під самою крівлею високого пятиповерхового дому і подобала радше на шафу, чим на кватиру. Господиня-ж його, у котрої він наймав отсю кімнатку з обідом і прислугою, поміщалась о одні сходи низше, в окремій кватирі, і кождий раз при виході на вулицю йому конечно було треба переходити мимо її кухні, що майже заєдно була отворена на остіж на сходи. І кождий раз молодому чоловікови при отсім переході чинилось якось хоробливо-лячно, котрого то чувства він стидався і від котрого хмурився. Він був задовжений по самі уха у господині і боявся з нею стрічатися. Не те, щоб він був такий, трусливий або чудак, цілком навіть противно; але від якогось часу він був в роздразненім і напруженім стані, похожім на гіпохондрію. Він до тої степени понурився в собі і відчужився від всіх, що боявся навіть кождої стрічі, не тілько стрічі з господинею. Він був задавлений бідністю; але навіть гірке положення перестало в послідні часи дошкуляти йому. Буденними справами своїми він цілком перестав і не хотів заниматись. Ніякої господині на ділі він не боявся, що би та й не задумувала проти него. Але остановлятись на сходах, слухати усяких теревенів про усю ту скучну буденщину, до котрої йому ніякого діла, усі ті напасти за заплату, угрози, жалі, і притім самому викручуватись, звинятись, кривити душею, — ні, радше вже промкнутись як-небудь кіткою по сходах і втечи, щоб ніхто не бачив.

читати далі…

Вибрана поезія

Людвіг Уланд

Доля. (Львів, 1897)

Був у мене товариш коханий;
Поруч з ним і на смерть ми пішли.
На веснї життя нашого раннїй
Ми дружити у двох почали.

Бій кипів, скрізь валяли ся трупи;
Задзисчала тут куля в диму;
Пав товариш до мертвої купи, —
Не вставати вже більше йому!

Не стихало гармат завивання,
Не спинявсь розлютований враг;

Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.

Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кровю істїк…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, на вік!