Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 426 398 сторінок.

Календар

24 листопада

1571 — помер Ян Благослав, чеський церковний і освітній діяч
1632 — народився Бенедикт Спіноза, голландський філософ
1826 — народився Карло Коллоді, італійський письменник і журналіст, автор «Піноккіо»
1833 — народився Йован Змай, сербський поет
1849 — народилася Френсіс Годжсон Бернетт, англо-американська письменниця та драматург
1859 — опублікована праця Чарльза Дарвіна «Походження видів…»
1882 — народився Микола Ґалаґан, український громадсько-політичний діяч, публіцист
1884 — помер Григорій Воробкевич, український поет
1888 — народився Дейл Карнегі, американський психолог, письменник
1909 — народився Богдан Нижанківський, український галицький письменник
1934 — помер Михайло Грушевський, український історик і державний діяч
1937 — розстріляний Іван Кучеренко, український кобзар, громадський діяч
1947 — помер Валентин Садовський, український громадський діяч, журналіст

Вибрана проза

Малий льорд. (Львів, 1923) Френсіс Годжсон Бернетт
… І мусіло се бути дійсно щось важне й дивне заразом, бо правник не спізнявся ніколи і не зворушувався так легко. А тепер від часу до часу поглядав на малого льорда з виразом смутку і неспокою, кілька разів здержував зітханнє. Пан Гевішем був завсігди в найсердечнійших зносинах із Седриком, а тепер навіть не всміхнувся до нього, не заговорив, якісь дивні і прикрі гадки опанували його. В сій хвилі забув правник про цілий світ, думав лише про сю одну, важну, дивну вістку, яку нині ще мав звістити ґрафови. Знав, що сим завдасть йому тяжкий удар, бо ся вістка несла з собою заповідь великих змін, обертала в ніщо всі надії, всі пляни ґрафа, руйнувала цілу будучність малого льорда. Пан Гевішем був правником і привик холодно глядіти на справи, а однак серце його стискалося, коли видів очима по тім світлім товаристві, по тих величних салях, та з черги переносив зір то на ґрафа, що сидів у фотели, то на всміхнене дитя при його боці. О, який страшний удар мав їм завдати!

читати далі…

Вибрана поезія

Михайль Семенко

Нова ґенерація. № 12. (Харків, 1928)

MIJ REJD U VIQNIST'
MYXAJL' SEMENKO

Geo Wkurupijevi

ʍ = ж
w = ш
x = х
q = ч
' = ь

M. sv. Nis, m. Fiolent, m. Ajjá
„zaqarovani“ buxty i skeli —
lycem do okeanu syʍu ja
i dumaju pro Koreju.
Wqo znaqat' konservni korobky
miʍ urvywq cyx i kuwqiv —
moʍe kolys' tut buly tropyky,
a v hlyb pivmetra — rewtky vikiv.
Teper, zvyqajno, zvyqni l'udy xod'at'
i nedokurky zobaqyw tut i tam,
tys'aqelitt'a xodyly tut i na spodi
kohorty konkvistadoriv, wqo zalywyly rujiny bram.
Ja slavl'u koʍne na zemli misce —
v n'omu ne til'ky pejzaʍ —
projde iwqe rokiv dvisti
i moʍe tut bude haraʍ.
A v moji leheni — sviʍyj viter,
wqo obvitr'uje hlyby mahm, vapn'akiv,
i hojdajut's'a na skeli vity
viqnyx qaharnykiv.
Tak samo sonce sxodyt'
i zaxíd s'ohodni — v vikax,
i miliony nytok zvodyt'
cej blysk neba v ohn'ax.
Ja slavl'u odnomanitni obriji —
vdyvl'alys' viky pokolin',
vdyvl'alys' oqyma kobry,
prahnuqy bereha tin',
i bul'kit spokijnyj mor'a —
viqne dyxann'a u mli —
ot qomu, skriz' nepovtorna,
viqnist' v ʍytti zemli.