Благословенъ Господь Богъ мо̂й,
Що на ополченнє
Научає мои̂ рукы,
Пе́рсты на сраженнє.
Благословенъ мо̂й заступникъ
И моя ограда,
Моя помо̂чъ, моя пристань,
И моя одрада —
Той, на Кого мои̂мъ сердцемъ
Впо́внѣ уповаю,
И хто мо̂й народъ однынѣ
Менѣ покоряє.
Що той, Боже, чоловѣкъ єсть,
Що Ты ёго знаєшъ;
И що сынъ той чоловѣчій,
Що ёго вважаєшъ?
Чоловѣкъ — якъ суєта єсть;
Якъ тѣнь — ввесь вѣкъ ёго!
Схили-жъ, Боже, Твоє небо
И зо̂йди къ намъ зъ ёго.
Ты доткнися до крутыхъ го̂ръ —
И повьються дымомъ;
Врагамъ бли́скавкою бли́сни —
И полетять пыломъ;
Вдарь стрѣлами — й вражи̂ во̂йськы
Розсыплються в пѣ́скы.
Пошли зъ неба Твою руку
Менѣ на выруку:
Рятуй мене изъ водь темныхъ,
Одъ рукъ чужеземныхъ;
Одъ людей, которыхъ у́сты
Гласять суєтою,
А и̂хъ права рука по́вна
Кривдою лихою.
Я-жъ, о Боже, пѣсню нову
Тобѣ заспѣваю,
И въ псалтыръ десятострунный
Тобѣ я заграю, —
Тобѣ, Боже, подающій
Царямъ вызволеннє,
И рабу Твому Давыду
Одъ меча спасеннє.
Рятуй мене изъ водъ темныхъ,
Одъ рукъ чужеземныхъ;
Одъ людей, которыхъ у́сты
Гласять суєтою,
А и̂хъ права рука повна
Кривдою лихою.
Сыны наши — нехай будуть
Якъ живци̂ весенни̂;
Наши дочкы — якъ по̂дпоры
Въ храмахъ украше́нны,
И да будуть въ насъ стодолы
Всякимъ хлѣбомъ повны;
И овечкы у загонахъ
Без ли̂ку́ плодющи̂;
И волы на сѣножатяхъ
Сытыи̂ и дужи̂.
Да небуде въ нашихъ селахъ
Нужды и тревогы,
Ни̂ нападу супостато̂въ,
Ни̂ стону убогихъ!
О, блаженъ народъ, все теє
У себе имущій!
О, блаженъ народъ, чій Богъ єсть
Господь Всемогущій!
|
