Боже, вчуй мою молитву,
Не вкрыйся одъ ме́не,
Прихилися на мо̂й голосъ
И выслухай мене!
Плачу я въ мое̂й печали̂,
Душа уныває,
Що лукавый мене судить,
Грѣшный утѣсняє;
Що на ме́не лихо зводять,
Гнѣвно мене гонять.
Засмутилось моє сердце,
Мовъ смерть наступає;
Напавъ страхъ мене и трепетъ,
И тьма обыймає.
И сказавъ я: коли-бъ давъ хто
Крила голубини̂,
Полетѣвъ бы я спочити
Въ дальні̂и̂ пустыни̂;
Полетѣвъ бы собѣ зъ Богомъ,
И тамъ поселився;
Одъ незгоды и тревогы
Навѣкы-бъ укрывся. —
Знеси Господи, людей си̂хъ,
Розбій языкы и̂хъ!
Бо я въ городѣ стрѣчаю
Лютыхъ да зрадливыхъ.
День и но̂чъ кругъ ёго ходять
Свара и насильство;
Середъ ёго пробувають
Кривда й лихои̂мство;
И не сходять зъ улиць ёго
Лесть и лицемѣрство.
Бо не ворогъ мене судить —
Я-бъ стѐрпѣвъ одъ ёго;
Не насильникъ явный гонить —
Укрывся-бъ одъ ёго:
А то-жъ ты, съ которымъ мавъ я
Душа въ душу жити;
Другъ мо̂й, ближні̂й, съ кѣмъ любивъ я
Трапезу дѣлити,
И укупѣ на молитву
Въ Божій домъ ходити.
Такъ нехай же смерть къ и̂мъ прійде,
Въ пекло и̂дуть живыи̂!
Бо лукавство у и̂хъ дво́рахъ,
Зрада межи ними.
Пошлю къ Господу моленнє,
Во̂нъ подасть спасеннє.
Рано, и̂ вече̂ръ, и въ по̂вдня я
Плачу и сумую:
И Господь нашъ правосудный
Голосъ мо̂й почує;
Оборонить одъ напасти
Мою бѣдну душу;
Бо противнико̂въ у мене
Намножилось дуже.
Богъ почує передвѣчный,
И смирить и̂хъ срого;
Бо нема в и̂хъ перемѣны,
Не бояться Бога;
На того, хто зъ ними дружный,
Рукы по̂дыймають,
И святую воны згоду
Въ ни̂вець обертають;
На и̂хъ устахъ любо й тихо,
А на сердцѣ лихо;
Слова мякши̂ одъ оливы,
А то-жъ сами̂ стрѣлы! —
Положи свои̂ печали̂
На Господа Бога:
И тобѣ одъ Ёго прійде
Сильная по̂дмога;
Не дасть праведнику збиться
Изъ пути̂ право́го,
И въ погибельную яму
Впровадить лихого;
Злымъ, лукавымъ не дожити
И по̂ввѣку сво́го.
Къ Тобѣ, Господи, взываю;
На Тебе вповаю!
|
