Вина і кара

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вина і кара (1927–1928) 
Ф. М. Достоєвський, переклад — Михайло Подолинський
Існують інші версії цієї роботи: Злочин і кара
Видання: Вінніпеґ: «Український голос».
Обкладинка
 

Ф. М. ДОСТОЄВСЬКИЙ

 

ВИНА І КАРА

 

ПОВІСТЬ

 

в шести частях з епільоґом

 

(Переклад з російського)

 

ТОМ I.

 

НАКЛАДОМ І ДРУКОМ „УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОСУ”,
ВІННІПЕҐ, МАНІТОБА, КАНАДА,
1927.

 

 

Ф. М. ДОСТОЄВСЬКИЙ

 

ВИНА І КАРА

 

ПОВІСТЬ

 

в шести частях з епільоґом

 

(Переклад з російського)

 

ТОМ II.

 

НАКЛАДОМ І ДРУКОМ „УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОСУ”,
ВІННІПЕҐ, МАНІТОБА, КАНАДА,
1928.

 

 

Printed and Published by the Ukrainian Publishing Co. of Canada, Ltd.
Winnipeg, Man.

 

Часть перша:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V  ·  VI  ·  VII

Часть друга:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V  ·  VI  ·  VII

Часть третя:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V  ·  VI

Часть четверта:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V  ·  VI

Часть пята:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V

Часть шеста:
 I  ·  II  ·  III  ·  IV  ·  V  ·  VI  ·  VII  ·  VIII

Епільоґ:
 I  ·  II

 
ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ ДОСТОЄВСЬКИЙ

родився сином лікаря в м. Москві 1822 року. Вже першою, в 1845 році печатаною повістею „Бідні люде” звернув він на себе увагу загалу, іменно же знаменитого критика Бєлінского. І дальші його твори з сеї доби, „Двійник”, „Неточка Незванова” і инші віщували авторови велику будучність. Аж ось надійшов памятний рік 1848. Запутаний в процес Буташевича-Петрашевського попадається Достоєвський під суд за „тайну політичну змову” (подібно як наш безсмертний Кобзар) і його засуджують на смерть. Цар Николай зміняє сю кару на каторжні роботи. Після чотирох років, пережитих в „мертвім домі”, мусить Достоєвський ще дальших три роки (знову як наш Тарас), служити в війську, почім вже вертає до Петербурга, зломаний на здоровлю, епілептичний. Мимо того пише він ще найкрасші свої твори: „Понижені і зобиджені”, „Записки з Мертвого Дому” і нинішну нашу повість „Вина і Кара” („Преступленіе и наказаніе”). Вони розносять його славу по всій Европі. Однакож перебуті замолоду злидні відбиваються чим раз більше і більше на нервовім, епілєптичнім орґанізмі писателя і послідні твори Достоєвського, писані під кінець його життя, є вже лиш виразом тяжкого душевного розстрою, у який попав перед смертю великий мученик за волю. Достоєвський умер в лютім 1881 року.

Автор „Вини і кари” є з Турґенєвом і Львом Толстим найзнаменитшим повістярем велико-руської літератури. Критика признала йому одноголосно незрівнаний талант психічної аналізи і вірного зображення „страшної правди” життя. Але Достоєвський був не тільки знаменитим писменником-психольоґом чи там психіятром, що уміє розібрати до найбільшої тонкости всі, навіть і хоробливі прояви душі, він був ще і горячим защитником понижених і зобиджених, він філянтроп, поет полишених паріїв. Він уміє найти людське почуття навіть в душі найзапеклійшого розбійника і бездушного на перший погляд каторжника. Із всіх його писань проглядає не тілько великий знавець людського серця, але і незвичайно добрий, сердечний чоловік, що любить світ і людей. Всеж таки і правда йому свята і ніяких пороків представлених собою верств суспільности він не укриває. Його світ є дійсним світом, а не видуманим; він задоволяєсь ним таким, який знає, і не шукає для него нових основ, а рад би лиш побороти істнуюче на світі зло не якими-там новими, але звісними вже, відвічними правдами. Достоєвський не новатор a tout prix. Всі ті світлі прикмети роблять його одним з найсимпатичнійших писменників. Подібна же до Тарасової судьба надає йому особливше право до симпатії кождого Українця. Тому маємо надію, що поданий нами твір його найде у наших земляків заслужене признання.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Канаді.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Канаді і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Канаді
  • Термін дії авторських прав на цей твір у Канаді закінчився до 1 січня 1932 року, оскільки авторське право у Канаді закінчується 50 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1881 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 100 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.