Автор:Олександр Олесь/Поезія

Поезія Олександра Олеся

А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

0–9[ред.]

1918 рік

А[ред.]

Б[ред.]

В[ред.]

В болотах жаби рай знайшли…
В Вас стільки сонця золотого…
«В вигнанні дні течуть, як сльози...»
В години розпачу
В дитинстві ще… давно, давно колись…
«В журбі я сонцю не радію...»
«В землі віки лежала мова...»
В золотій смушевій шапці
«В кафе, наповненім юрбою...»
«В моїй душі не сходе сонце...»
В обіймах хмар мовчали скелі…
В проваллі темнім, десь на дні…
В провалля розпачу, де плив я без весла…
В саду в-осени
В сріблястім морі сад втонув…
В степу
«В хмарах сурми загриміли...»
Вам казано – любіть братів…
«Вахляром проміння впало...»
Вгледіти щастя, зомліти, осліпнути…
Везли їх, зранених в борні з солдатами
«Ви сонця ждали так давно...»
«Вийди змучена людьми...»
Вийди, о вийди! я жду тебе, жду!
Він жив один в своїй пустелі…
«Вітри і бурі весняні...» («Вона живе!»)
Вічне море вічно льється…
«Воля!? Воля!? Сниться, може?..»
Вона ішла… але здавалося мені…
Вона прийшла, як мрія довгожданна
Вони – обідрані, розбуті…
«Все жду чогось... чого, і сам не знаю...»

Г[ред.]

«Глузуйте, кпіть над рідною землею...»
Глянь, мій милий, скільки вроди…
Голод
«Гори сплять, повиті млою...»
«Горіла хата. Три брати...»
«Грають в морі між камінням...»
Гроза пройшла… зітхнули трави…
«Гуси чи лебеді в небі пливуть...»

Д[ред.]

Дві хмароньки плили кудись…
Десять літ
«Дивлюсь на пройдену дорогу...»
Для всіх ти мертва і смішна…
Довго хмарами небо покрите було…
«Душа в росі тривожних сліз...»
Душа моя – пустка холодна й німа…
«Душа співа, як все співає...»

Є[ред.]

«Є слова, що білі-білі...»
«Єсть квіти такі, що ніколи не квітнуть…» // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908

Ж[ред.]

З[ред.]

З військом за волю боролися ми…
З журбою радість обнялась…
З пісень неволі
«З серцем, повним смутку-горя...»
З щоденника 1917 р.
«Замовкніть всі: великий час прийшов»
Заспів // Княжа Україна
«Затопила чорна туга...»
Затремтіли струни у душі моїй…
Заходить сонце
«Згадую: так я в дитинстві любив...»
«Зелений ліс, і май, і сонце...»
«Зима... і пролісок блакитний!..»
«Зима пройшла, весна минає...»
Зимою
«Золоті хвилини линуть...»
Зрадила та, що любила…

І[ред.]

Ї[ред.]

Її душа — як чайка над водою…

К[ред.]

К. М. Г.
Казка ночі
Кап. Шмідту
Княгиня Ольга // Княжа Україна
«Кожний атом, атом серця...»
Кожум'яка // Княжа Україна
«Коли б ми плакати могли...»
«Коли б я знав, що розлучусь з тобою...»
Коли весна рожева прилетить…
«Коли ми приспимо в серцях своїх жалі...»
Коли на крилах хмари злотні…
«Коли твоє убрання біле...»
Коли Україна за право життя...
Коли хочеш знать, серденько…
«Коли я вмер — забув, не знаю…»
«Колись здавався ти мені орлом підтятим...»
Конвалія
«Косять, коси...»
«Крики... Усміхи привітні...»

Л[ред.]

Лебединій зграї
Лебідь
Літній вечір…
Літньої ночі
«Літо. Свято. В місті тиша...»
«Ллється море, плеще в берег...»
Люблю її, зову своєю…
Любов

М[ред.]

Метелики
Ми не кинемо зброї своєї…
Микита Кожум'яка
Мисливець Хрін та його пси
«Місяць квітень! Боже мій!..»
Місяць, закоханий в ніч чарівну…
Міцно і солодко, кровью упившись…
Моїй матері // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
«Мусить бути! — скажи — і стане...»

Н[ред.]

На високій скелі ранньою добою…
На гори високі, на срібло снігів!
На Зелених Горах
На концерті
На сірій скелі мак цвіте…
На чужині
На чужині (пісня)
Над колискою
Над морем // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
Над трупами
«Народ, як мертвий, спить без снів...»
Нарцис, закоханий в лілею…
Наші предки-слов'яни // Княжа Україна
Не дивися в душу…
«Не забуду я... о ні!..»
«Не заллється співом серце...»
«Не любила, не любила...»
«Не нам від сорому горіти...»
Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!
«Не спиняй думок крилатих...»
«Не той переміг ще, хто військо розбив...»
«Не треба струн! Меча мені гостри...»
«Небо з морем обнялося...»
«Невже твої уста-коралі...»
Нехай обдурений я сном…
«Ні, душу мучити свою...»
Ні, забуття не дасть мені й сама природа…

О[ред.]

«О правда! Мій народ смішний безкрає...»
«О принесіть як не надію...»
О слово рідне! Орле скутий!..
О, ніч чудовна і чудова!
«О, ще не всі умерли жалі…» // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
«Одну я любив за веселість...»
«Ой була на світі та удівонька...»
«Ой і пишно ж розцвіли ви...»
Ой, не квітни, весно…
Ой, не сійтесь, сніги, ой, не сійтесь, рясні…
Осінню віє… весь світ, мов тюрма…
Осінь
Осріблені місяцем гори блищать…
«Очі — дві волошки в житі...»

П[ред.]

«П'ять весен минуло, і шоста прийшла...»
Пекло, здавалось, було в ту годину…
Підбиті голуби знімались…
Пісня («Живи, Україно, живи для краси...»)
Пісня («Коли вже ти, сонечко, мені зійдеш...»)
Пісня сліпих
Плач Ярославни // Княжа Україна
«Плила хмаронька над країною...»
По-над руїнами шумить журливо гай…
Погасло сонце ласки і тепла…
Поглянь у душу…
Полилась по срібній ночі…
Порвалися струни на арфі…
Поток століття зносив гніт…
Поход на Царгород // Княжа Україна
Початки Києва // Княжа Україна
«Прибув з України і все розказав...»
Прийди, прийди…
«Про світ ви марили, і ось світає...»
«Прокляття, розпач і ганьба!..»
Пташко! будь рада теплу і весні…

Р[ред.]

Раз високо над горами…
«Райдуга з неба злетіла...»
Рано-вранці...
«Ранок, в яблунях розквітлих...»
«Ранок, ранок! Час світання...»
«Ридати хочеться, та сльози скам’яніли...»
«Рідна мова в рідній школі...»
«Розбіглись ми по всіх світах усюди...»
«Роси упали на землю...»

С[ред.]

«Садок. Пани. Московська мова...»
«Серед юрби веселої, гучної...»
Серце моє – клітка…
«Синіла ніч, дивились зорі...»
«Скільки політиків різних пород!..»
«Скінчиться ніч людського божевілля...»
Слова утіхи
Сніг в гаю…
«Солов’єва пісня ллється...»
Сонце на обрії, ранок встає…
«Співи, співи... Скільки співу...»
Срібні акорди, що з серця знялись…
Стало знов темніше…
«Стомився я вкрай в цій безмежній пустелі...»
«Схилив я голову і йду поволі...»
«Схід сонця зустріти я вийшов у поле...»

Т[ред.]

Тайни ночі
«Так, справді «край»... ми пізно стрілись...»
«Так, як Данте любив Беатріче...»
«Таке життя! Отак справдились мрії!..»
«Там, десь за мурами, цвітуть луги...»
Тануть, вьянуть сніги…
Твої очі – тихий вечір…
Ти в ліжку ще…
Ти з'являєшся, як ранок…
Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…
Ти знову у мене окрилюєш мрії…
Ти зовсім мене не кохала…
«Ти не дивуйсь, що в’януть квіти...»
Ти не прийшла
«Ти смутна — і я сумую...»
«Тікаю від крові до сонця, квіток...»
Того, що любе він, ти рада… // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
Три менти
Тріолети

У[ред.]

«У Степана — рана, а в труні — Марина»
У тім садку, де ми колись сиділи…
«Уймають болі єдині сни...»
Україна в старовину // Княжа Україна
«Умер кобзар, порвались струни...»

Ф[ред.]

«Фіалки сліпий продає...»

Х[ред.]

Ха-ха! ха-ха! краса яка!
Хай вона грає, танцює, співає…
«Хай літають вітри, хай сміються громи...»
«Хай наші вчинки божевільні…» // Украінська Муза. Поетична антологія. Випуск 11. Київ, 1908
Хай щебечуть поцілунки…
«Хвала і честь вам, гречкосії!..»
Хвиля
«Хіба не бачите, що небо голубіє...»
Ходім відсіль, де радощів немає…
«Хто в час пожежі край свій кине...»
«Хто зберіг любов до краю...»
Хто нам казати не давав…
«Хто се мак щороку сіє...»
«Хтось постукав в моє серце...»
Хтось ударив без жалю по серці моїм…

Ц[ред.]

Цілий день ти нудилась в кімнаті своїй…

Ч[ред.]

Чари ночі
«Чи вгледжу ще свою країну...»
Чому з тобою ми не хвилі?

Ш[ред.]

«Швидко, швидко ми побачимось...»

Щ[ред.]

Що мені з того, що сонце весняне…

Ю[ред.]

Юнацька пісня

Я[ред.]

Я більше не плачу…
«Я закоханий... Люблю!..»
Я на каменю над морем…
«Я сонця жду, і сонце зійде...»
«Як довго ждали ми своєї волі слова...»
«Як жити хочеться! Несказанно, безмірно...»
«Як камінь — серце. Крига в крові...»
«Як любо, як безмежно любо жити...»
«Як океан, глибока наша рана...»
«Як пес голодний, кинутий і гнаний...»
«Як тихо скрізь! Заснули доли...»
«Яка краса: відродження країни!..»
Ярослав Мудрий // Княжа Україна