Словарь української мови (1924)/Роб–Рож
◀ П | Словарь української мови Р |
С ▶ |
|
роб • роба • робак • робацтво • робачок • робина • робити • робитися • робіння • робітка • робітливий • робітний • робітник • робітниця • робітня • робітонька • роблений • роблениця • робливо • роблювати • робота • роботизна • роботуха • роботяга • роботяй • роботящий • робочий • робучий • ровень • ровінь • ровта • ровчак • рогаль • рогань • рогатизна • рогатий • рогатина • рогач • рогачик • рогачилно • рогачка • рогіжник • рогіз • рогітра • рогове • роговий • роговка • роговня • рогожа • рогожина • рогожка • рогожовий • рогоза • рогозовий • рогулька • рогуля • роґлик • родак • родатися • родачка • роделя • роджати • роджений • родзинки • родзинковий • родзиночки • родиво • родимець • родимий • родина • родини • родинин • родиня • родитель • родителька • родительський • родити • родитися • родич • родичатися • родичів • родичка • роділля • родіння • родний • родовитий • родовитість • родовід • родонути • родонька • родоньків • родонько • родючий • родючина • родючість • родющий • роєнний • роєчок • рожа • рожаїстий • рожай • рожаний • рожати • рожатися • рождати • рождатися • рожденець • рождений • рожденик • рождениця • рожденка • рождення • рожевий • рожево • рожен • роженочка • рожин • рожина • рожівка • рожівна • рожувати