Словарь української мови (1924)/Хе–Хі

by Борис Грінченко

◀ Ф

Словарь української мови Борис Грінченко Х

Ц ▶

Берлін: Українське слово, 1924

А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

 

Х.

 

Ха · Хв · Хе–Хі · Хл–Хн · Хо · Хр · Хт–Ху

хе-хе  •  хекати  •  хекнути  •  хендогий  •  херувим  •  хершебок  •  хи!  •  хи-хи!  •  хиб  •  хиба  •  хибаль  •  хибанок  •  хибань  •  хибати  •  хибатися  •  хибити  •  хибкий  •  хибкість  •  хибко  •  хибливий  •  хибний  •  хибно  •  хибнути  •  хибнутися  •  хибч  •  хижа  •  хижак  •  хижацтво  •  хижацький  •  хижечний  •  хижий  •  хижість  •  хижка  •  хижний  •  хижо  •  хижчина  •  хиза  •  хизуватися  •  хикавка  •  хикалка  •  хикнути  •  хилитати  •  хилити  •  хилитися  •  хилкий  •  хиль!  •  хильнути  •  хильцем  •  хильці  •  хиляти  •  хилятися  •  химера  •  химерити  •  химерія  •  химерний  •  химерник  •  химерниця  •  химерно  •  химерувати  •  химорода  •  химородити  •  химородний  •  химородник  •  химородниця  •  химородні  •  химородь  •  хиндя  •  хирбет  •  хиренний  •  хирий  •  хиріти  •  хирлати  •  хирлявий  •  хирляти  •  хирний  •  хиря  •  хирявий  •  хирячка  •  хист  •  хистити  •  хиститися  •  хисткий  •  хистко  •  хисток  •  хисть  •  хитання  •  хитарь  •  хитати  •  хитатися  •  хитванний  •  хитливий  •  хитнути  •  хитнутися  •  хитрий  •  хитрик  •  хитрити  •  хитрість  •  хитро  •  хитрово  •  хитромовний  •  хитрощі  •  хитрувати  •  хитруха  •  хитуні  •  хить  •  хитю  •  хитючий  •  хихи  •  хихички  •  хихіт  •  хихітня  •  хихлатий  •  хихотатися  •  хиць  •  хицький  •  хишки  •  хіба  •  хід  •  хідка  •  хідлі  •  хідник  •  хідня  •  хімлушечка  •  хімлушка  •  хіп!  •  хір  •  хірт  •  хірхильний  •  хісен  •  хіснувати  •  хіть  •  хіхи