Словарь української мови (1924)/Хт–Ху
◀ Ф | Словарь української мови Х |
Ц ▶ |
|
хтем • хтивий • хтивість • хтіти • хто • хтокало • хтокання • хтокати • хтось • ху! • хуґа • худавий • худак • худий • худина • худібка • худібний • худібчина • худко • худніти • худнути • худо • худоба • худобина • худобиця • худобний • худобство • худок • худопахолок • худорба • худорлявий • худосилок • худчина • худяк • хук • хукати • хукнути • хундамент • хундатирь • хунт • хунтівка • хунтовий • хупавий • хупавість • хупавка • хупаво • хупишка • хупор • хур-хур • хура • хураж • хурбан • хурбет • хурда • хурделити • хурделиця • хурдига • хурдиґарня • хурдиста • хурдник • хурія • хуркало • хуркнути • хурман • хурманка • хурманувати • хурта • хуртеча • хуртовина • хуртовинний • хуртуна • хурувати • хуруватися • хурчати • хуря • хус • хуста • хустина • хустиця • хустка • хустя • хутенький • хутір • хутірський • хуткий • хуткість • хутко • хутній • хуторець • хуторище • хуторний • хуторок • хуторянець • хуторянин • хуторянка • хуторянський • хутра • хутрина • хутро • хутрований • хутрування • хутрувати • хутряний • хутрянка • хутче • хух • хухкати • хухнавий • хухнути • хухрити • хухряти • хухуля