Словарь української мови (1924)/Зан–Зао

by Борис Грінченко

◀ Ж

Словарь української мови Борис Грінченко З

И ▶

Берлін: Українське слово, 1924

А · Б · В · Г · Ґ · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

 

З.

 

З–За · Зб · Зв · Зг–Зґ · Зд · Зе–Зи · Зі–Зк · Зл · Зм · Зн · Зо–Зп · Зр–Зт · Зу–Зя

З–Заб · Зава–Зави · Заві–Зав'я · Заг–Заґ · Зад · Зає–Зай · Зак–Закн · Зако–Заку · Зал · Зам · Зан–Зао · Запа–Запл · Запн–Зап'я · Зар · Заса–Засм · Засн–Зася · Зат · Зау–Зац · Зач–Зая

зана  •  занадити  •  занадитися  •  занадто  •  занапастити  •  занапащати  •  занапрасно  •  занатужитися  •  занатуритися  •  заневидніти  •  заневільний  •  заневірнити  •  заневірніти  •  заневірняти  •  заневолений  •  заневолити  •  заневолювати  •  занегодитися  •  занедбання  •  занедбати  •  занедбовувати  •  занедужати  •  занездоровіти  •  занепад  •  занепадати  •  занепалий  •  занепасти  •  занести  •  занехання  •  занехати  •  занехаювати  •  занехлюювати  •  занехтувати  •  занечуяти  •  занив  •  занивати  •  занидіти  •  занизування  •  занизувати  •  заникнути  •  заникуватися  •  занити  •  занишкнути  •  занишпорити  •  занишпоритися  •  занівечити  •  заніз  •  занізка  •  заніколитися  •  занікчемніти  •  занімати  •  заніматися  •  занімити  •  заніміти  •  заніска  •  занісно  •  занітувати  •  зановать  •  заново  •  заногтиця  •  заножити  •  заноза  •  занозина  •  занорити  •  заноричитися  •  заносити  •  заноситися  •  заночувати  •  зануда  •  занудити  •  занудитися  •  занузд  •  зануздати  •  занурити  •  зануряти  •  занурятися  •  занютувати  •  занюхати  •  занявкати  •  занявчати  •  заняти  •  заоблогувати  •  заодітися  •  заопирувати  •  заорандарювати  •  заорандувати  •  заорати  •  заори  •  заорини  •  заорудити  •  заорудувати  •  заорювання  •  заорювати  •  заохати  •  заохота  •  заохотити  •  заохочування  •  заохочувати  •  заочити  •  заочний