Словник української мови (1927)/Зан–Зао
◀ Ж | Словник української мови З |
И ▶ |
|
зана • занавіс • занада • занаджувати • занадити • занадитися • занадто • занапастити • занапащати • занапрасно • занатужитися • занатуритися • заневидніти • заневинно • заневільний • заневірнити • заневірніти • заневірняти • заневічити • заневолений • заневолити • заневолювати • занегодитися • занедбаний • занедбання • занедбати • занедбовувати • занедбувати • занедужати • занедужувати • занездоровіти • занепад • занепадати • занепалий • занепокоєно • занепокоєння • занепокоювати • занепокоюватися • занепасти • занести • занехання • занехати • занехаювати • занехаяний • занехлюювати • занехтувати • занечищувати • занечогілий • занечогіти • занечуяти • занив • занивати • занидіти • занизування • занизувати • заникнути • заникувати • заникуватися • занити • занишкнути • занишпорити • занишпоритися • занівечити • заніз • занізка • заніколитися • занікчемніти • занім • занімати • заніматися • занімити • заніміти • заніска • заніскуватий • занісно • занітувати • зановать • заново • заногтиця • заножити • заноза • занозина • занозистий • занорити • заноричитися • заносистий • заносити • заноситися • занотовувати • заночувати • зануда • занудити • занудитися • занудний • занузд • зануздати • зануздувати • занурити • зануряти • занурятися • занютувати • занюхати • занюхувати • занявкати • занявчати • заняти • занятливий • заоблогувати • заодітися • заокруглення • заокруглювати • заопирувати • заорандарювати • заорандувати • заорати • заори • заорини • заорудити • заорудувати • заорювання • заорювати • заохати • заохота • заохотити • заохочування • заохочувати • заочити • заочіння • заочний • заощадження • заощаджувати