Словарь української мови (1924)/Чу–Чя
◀ Ц | Словарь української мови Ч |
Ш ▶ |
|
чу! • чуб • чубаєчка • чубайка • чубак • чубанина • чубатий • чубатник • чубашечка • чубашка • чубелів • чуберка • чубик • чубити • чубитися • чубица • чубко • чубогрійка • чубок • чуботрус • чубрик • чубрикатися • чубрій • чубук • чубчик • чувак • чувал • чувати • чуватися • чуга • чугаїна • чугай • чуганя • чугар • чуд • чудак • чудан • чудар • чударний • чудасія • чудачка • чуденний • чудернастий • чудернацький • чудерняцький • чудерний • чудерство • чудесний • чудитися • чудний • чудно • чуднота • чудняй • чудо • чудовий • чудовисько • чудовний • чудовно • чудово • чудородія • чудородний • чудотвор • чудотворець • чудотворний • чудотворник • чудувати • чудуватися • чужанина • чужаниця • чужатися • чужениця • чужий • чужина • чужинець • чужинка • чужинонька • чужиночка • чужиня • чужісінький • чужоварник • чужовірний • чужовірство • чужоземець • чужоземний • чужоземський • чужоземщина • чужоложити • чужоложство • чужомовній • чужосілець • чужосільський • чужосторон • чужосторонець • чужосторонній • чуйко • чуйний • чуйність • чуйно • чук • чукан • чукати • чукикати • чукурлій • чулий • чулинда • чулість • чулко • чуло • чума • чумак • чумаків • чумакувати • чуманіти • чумарка • чумарчина • чумацтво • чумацький • чумаченько • чумачина • чумачиха • чумачія • чумачка • чумачня • чуменя • чумище • чумів • чуні • чунок • чунтук • чупарний • чупарно • чупер • чуперадло • чупкар • чуприна • чуприндирь • чупринка • чупрій • чупровий • чупрун • чупрявий • чура • чуріти • чуркало • чуркати • чурком • чуркотіти • чурок • чурування • чурувати • чустрати • чустрий • чустрити • чустря • чути • чутися • чутіти • чутка • чуткий • чутко • чутком • чутний • чутнісько • чутно • чуття • чуть • чуха • чуханиці • чухання • чухати • чухатися • чухачка • чухи • чухмарити • чухмаритися • чухна • чухнути • чухнутися • чухра • чухрай • чухран • чухрання • чухрати • чухрій • чучверіти • чучуга • чхати • чхатися • чхнути • чхун • чякра