Словник української мови (1937)/До–Доб

by Борис Грінченко

◀ Г

Словник української мови Борис Грінченко Д

Е ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж

 

Д

 

Д–Дб · Дв–Дд · Де–Дє · Дж–Дз · Ди · Ді–Дн · До · Дп–Дри · Дрі–Дря · Ду · Дх–Дя

До–Доб · Дов · Дог–Дой · Док–Дол · Дом · Дон–Доп · Дор · Дос · Дот–Доя

до  •  доба  •  добавити  •  добавка  •  добавляти  •  добажатися  •  добазарювати  •  добазарюватися  •  добалакати  •  добалакатися  •  добасуватися  •  добачати  •  добенькетувати  •  добенькетуватися  •  доберігати  •  добивання  •  добивати  •  добиватися  •  добирання  •  добирати  •  добиратися  •  добити  •  добиток  •  добих  •  добич  •  добичник  •  добиччаний  •  добігати  •  добігатися  •  добігти  •  добігтися  •  добіддя  •  добідній  •  добілити  •  добіляти  •  добілятися  •  добір  •  добірний  •  доблагати  •  доближатися  •  доборотися  •  добрання  •  добре  •  добрезний  •  добренний  •  добрести  •  добрехати  •  добрехатися  •  добречко  •  добривечір  •  добридень  •  добридосвіток  •  добрий  •  добрина  •  добрити  •  добритися  •  добрі  •  добріненький  •  добрість  •  добріти  •  добрішати  •  добро  •  добробут  •  добровільний  •  добровільно  •  доброгласний  •  доброграй  •  доброграйка  •  добродбай  •  добродбач  •  добродієчка  •  добродієчко  •  добродій  •  добродійка  •  добродійний  •  добродійство  •  добродіяти  •  доброкваска  •  добромовний  •  добросердий  •  добросердо  •  добрословне  •  добростливий  •  доброта  •  добротворець  •  добротливий  •  добротливість  •  добротливо  •  добротний  •  добротність  •  добротно  •  доброхітний  •  доброхіть  •  доброчинець  •  доброчинити  •  доброчинний  •  доброчинність  •  добряга  •  добряче  •  добрячий  •  добрящий  •  добуванка  •  добування  •  добувати  •  добуватися  •  добудитися  •  добудча  •  добути  •  добутний  •  добуток  •  добуття