Словник української мови (1937)/Дов
| ◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
довада • довадити • довадливий • довадний • довадно • доважити • доважок • доважувати • довалити • довалювати • довалюватися • доварити • доварювати • доварюватися • довба • довбало • довбальня • довбання • довбати • довбатися • довбач • довбенька • довбеха • довбешка • довбиш • довбишка • довбіння • довбня • довбняк • довбом • довбти • довбтися • довбун • довг • довгавий • довгаль • довганастий • довгань • довганя • довгастий • довгасто • довгела • довгеля • довгелезний • довгелючий • довгенний • довгий • довгість • довго • довгобразий • довговастий • довговатий • довговіїй • довговік • довговічний • довговічно • довгововний • довговолосий • довговусий • довгов'язий • довгогривець • довгогривий • довгоклюгий • довголітній • довголіття • довгомуд • довгомудиків • довгомудів • довгоніг • довгоногий • довгоносий • довгоносик • довгополий • довгоп'ятий • довгота • довготелесий • довготелесість • довгоусий • довгоух • довгохвостий • довгохвостя • довгочхун • довгошерстий • довгошиїй • довгоший • довгошийка • довезти • довеликий • довендитися • довередуватися • довернутися • довершити • довершування • довершувати • довести • довечерювати • довж • довжанка • довжезний • довжелезний • довженезний • довженний • довжикові ягоди • довжина • довжиником • довжиня • довжити • довжник • довжок • довивати • довід • довідати • довіджуватися • довідки • довідне • довідний • довідно • довідувати • довідуватися • довіку • довікувати • довільний • довільно • довінчати • довірити • довіритися • довіршовувати • довіряний • довіряння • довіряти • довірятися • довічний • довічно • довіяти • довкола • довмитися • доводець • доводження • доводити • доводитися • доводливий • доводливість • доводливо • доводний • доводник • довозити • доволити • доволі • доволікати • доволочити • доволочитися • доволочувати • довольний • довольнити • довольнитися • довольність • доволяти • довомина • довоюватися • довшати • довше • довший • дов'язати • дов'язувати