Словник української мови (1937)/Ди
| ◀ Г | Словник української мови Д |
Е ▶ |
|
ди • диб • диба • дибання • дибати • диби • дибитися • дибиці • дибка • дибки • дибом • дибошки • дибу • дибулі • дибуль • дибуляти • дибуні • дибці • див • диван • дивація • дивдерев • дивдерево • дивенний • дивень • дивидло • дивизія • дивий • дивина • дивити • дивитися • дивка • дивний • дивниця • дивно • диво • дивовижа • дивовижний • дивовизія • дивовисько • дивоглядний • дивоглядь • дивосил • дивота • дивування • дивувати • дивуватися • дивце • дик • дикар • дикий • дикість • диковина • диковинний • диктувати • диктура • дикція • диль • дилювати • дим • дима • диман • димановий • димар • димаревий • димарний • димарик • димати • диминець • диминиці • димитися • диміти • димка • димкар • димковий • димна • димний • димник • димниця • димно • димовий • димовище • димок • димтянка • димувати • димуватий • динда • диндати • диндерево • диндилиндати • динище • динник • диня • диняка • динятко • динячий • дипоть • диптянка • дирза • дирзина • диркало • диркати • диркатися • диркач • дирлига • дирчати • дискант • дискос • дистанція • дитина • дитинець • дитинин • дитинитися • дитинка • дитинний • дитинник • дитинонька • дитинський • дитинча • дитиня • дитинячий • дитя • дитяточко • дитячий • дихавиця • дихавичний • дихало • дихальний • дихальце • дихання • дихати • дихи • дихнути • дихтіти • дихтувати • дича • дичавіти • дичак • дичати • дичина • дичка • дичко • дичок • дишель • дишельний • дишкула • дишлевий • диявол • дияволенний • дияволів • диявольський • диякон • диямент