Вікіджерела:Поезія сьогодні/листопад

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
січень лютий березень квітень травень червень
липень серпень вересень жовтень листопад грудень

листопад: календар • проза • цитата

1 листопада

  • 1604 — у Лондоні відбулася прем'єра трагедії Шекспіра «Отелло»
  • 1636 — народився Нікола Буало, французький поет, теоретик класицизму
  • 1851 — народився Іван Манжура, український поет, фольклорист, перекладач
  • 1861 — народилася Дніпрова Чайка, українська письменниця
  • 1862 — народився Дмитро Міллер, український історик
  • 1903 — помер Теодор Моммзен, німецький історик, філолог, юрист, Нобелівський лавреат 1902 року
  • 1937 — розстріляний Степан Бен, український поет

Струни. Том II. (Берлін, 1922)

ЩЕРБАТА.

Сказав ти, мій друже, колись-то,
Що ллється із чарки вино
Тоді лиш, коли аж до вінців,
Доповна налите воно.

А я тобі, друже, одмовлю,
А ти розміркуй, розгадай:
З щербатої чарки ще швидче
Поллється вино через край.

З щасливого серця багато
Лунає пісень голосних,
А горе, а доля щербата
Ще більше виспівують їх.

Як в чарці, налитій до краю,
Вже місця для краплі нема, —
Душа, переповнена щастям,
Частенько буває німа.

А доля, сліпенька бабуся,
Щербату все хоче сповнить;
Гірка не сповняється, й з неї
За піснею пісня біжить.

 

сторінка →

2 листопада

  • 1881 — народився Остап Грицай, український поет, літературознавець, публіцист, перекладач
  • 1884 — народився Олександр Білецький, український літературознавець
  • 1914 — помер Вікентій Хвойка, археолог, відкривач Трипільської, Зарубинецької та Черняхівської культур
  • 1950 — помер Джордж Бернард Шоу, англійський драматург, лавреат Нобелівської премії (1925)
  • 1937 — розстріляний Яків Савченко, український поет, літературний критик, публіцист

Доля. (Львів, 1897)

Тьохне соловейко, чи запахне ружа,
Тай нема нїчого, і тепло мина,
Замісць його душу огортає стужа…
 Деж сьвята весна?

Все чогось шукає иншого людина…
Поцїлунки щирі… де їх дальший слїд!
Що на сьвітї певне? За зміною зміна…
 Се вже з роду в рід!


Не на довго тїшить кохання щасливе,
Приязни з братерством не стає на рік…
Деж те почування любе, незрадливе,
 Що жило-б по вік?

 

сторінка →

3 листопада


Доля. (Львів, 1897)

Зоряне небо, нїме, зачароване…
 Зірка коралом спада:
То — комусь царство небесне дароване, —
 Душу Господь дожида.

Довго небозї ніч темна без досьвіту
 Горем-тюрмою була;
Вихор розвіював мрієньки по сьвіту
 В морі неправди та зла.

Зглянув ся Бог: посила з колїсницею
 Ангела — взяти її…
Ярко засяяв коралом-зірницею
 Слїд колїсницї тиї.

сторінка →

4 листопада

ГОРАЦІЙ.
Оди I, 11.

 

НЕГОЖЕ нам, о Левконоє, знати
Яку нам суджено в життю наземнім путь;
Халдейських віщунів не будем ми шукати:
Халдейських чисел нам, мій друже, не збагнуть.
Чи добре житимем, чи скоро час розстання —
Приймаймо з дякою, що Доля нам дає,
Хоч може ця зіма для нас зіма остання,
І вже не чутимем, як море в беріг б'є.
Розумна завжди будь. Важкий і пінний келих
До вохких уст своїх бездумно підіймай,
І безліч днів живи безжурних та веселих,
І лиш на це життя надію покладай.
Минає хутко час. Лови, лови хвилини.
Не вірь прийдешньому, що нам назустріч лине.

сторінка →

5 листопада

Соловейки, рожі, пахощі та співи…
О, не завдавайте більш жалю менї ви,
Не вражайте серця: хай у йому тьма
На вік запанує — і глуха й нїма!

Бо кобзарь нещасний з вами розпрощав ся,
Бо менї на долю сум один остав ся,
Чорні хмари сунуть наче в осени,
І талан і воля — згинули вони.


Мов зима круг мене завиває люта,
Душу мою хвору закувала в пута:
Розгубив надії, що зазнав колись,
Які були сльози — кригою взялись.

Пташенятка, співи, пахощі та квіти…
Не воруште думки, — де її подїти?
Бо ви нагадали, що весна прийшла,
Але не для мене цьвітом зацьвіта.

сторінка →

6 листопада

  • 1811 — народився Маркіян Шашкевич, священик УГКЦ, український письменник, поет, голова «Руської трійці»
  • 1852 — народився Дмитро Мамін-Сибіряк, російський письменник
  • 1912 — помер Микола Лисенко, український композитор, збирач пісенного фольклору
  • 1941 — помер Моріс Леблан, французький письменник і журналіст, автор образу благородного грабіжника Арсена Люпена

Твори. (Київ, 1960)

page=
page=
Діти і Жаби

 Коло озера
 Щодень звечера
 Хлопці сюда, туда бігали
 І на жаби засідали.
Лиш ся котра з води показала,
Каменем зараз в лоб діставала.
Одна з них над другі сміла,
Так з води до них повіла:
Діти! Діти, лишіть те биттє,
Вам то грачкою, нам йде о життє.

 
Лебедка і Ворони

Водою плила
Лебедка біла.
Надлетіли чорні Ворони,

Надлетіли в сесі сторони.
Бачте, Лебедка біла як сніжок!
 А ми такі гидкі,
 Чорні й бридкі.
Стрімголов на берег впали,
В дзьоби болота набрали
І стали згори мітати,
Білу Лебедку нуряти.
А Лебідь з дурних сміявся,
Став біліший, лиш скупався.
 Хоть лихі люди соромом метають,
 Добрі і чесні на теє не дбають.

сторінка →

7 листопада

З чужого поля. (Київ, 1985)

Не йму я снам, але бува:
В химерних мріях серед ночі
Так ярко, живо так сплива
Край незабутній перед очі.
 Кругом панує вільний труд,
 Бо то вже край — не край загнання,
 На віки вічні збувся люд
 Години тяжкого конання.
На сни, мовляв, не потурай:
А рад я снам отим без міри,
Бо міцно вірую в свій край,
Як неньці йме дитина віри.

сторінка →

8 листопада

  • 1674 — помер Джон Мілтон, англійський поет
  • 1758 — народився Мелетій Модест Гриневецький, український церковний діяч, історик, джерелознавець
  • 1837 — народився Ілля Чавчавадзе, грузинський письменник
  • 1879 — народився Мілан Шуфлай, хорватський історик і письменник
  • 1883 — народився Остап Луцький, український публіцист і поет
  • 1887 — народився Дмитро Вітовський, український політик, військовик і літератор
  • 1891 — народився Олесь Досвітній, український письменник
  • 1900 — народилася Марґарет Мітчелл, американська письменниця
  • 1921 — помер Павол Орсаг, словацький поет, письменник
  • 1953 — помер Іван Бунін, російський письменник, поет, лавреат Нобелівської премії 1933 року

Ой не питай мене, дївчино, — не питай, —
даремно серця мого не вражай!

Моя душа барвінком розстелилась,
вишневим цьвітом рясно-густо вкрилась…

Моя душа, немов цвитучий сад
закутаний аромами принад…

Я з вірою і щирістю й любвою
обняв би нинї сьвіт весь добротою:

Сади, поля, луги — і все — —
А ти питаєш, чи люблю Тебе…

сторінка →

9 листопада

День української писемності та мови
  • 1794 — помер Григорій Сковорода, український просвітитель, філософ, поет
  • 1818 — народився Іван Тургенєв, російський письменник
  • 1823 — помер Василь Капніст, український поет, драматург
  • 1872 — народився Богдан Лепкий, український поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, видавець
  • 1891 — народився Ернст Федір, український історик, мистецтвознавець та музеєзнавець
  • 1897 — народився Яків Качура, український письменник
  • 1918 — помер Гійом Аполлінер, французький поет-сюрреаліст, літературний критик
  • 1918 — помер Сергій Андреєвський, російський поет, перекладач, літературний критик
  • 1923 — помер Василій Авенаріус, російський письменник
  • 1975 — помер Іван Сенченко, український письменник, журналіст

Струни. Том II. (Берлін, 1922)

page=
page=
ЖУРАВЛІ.

Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі в вирій.

Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу
Крилонька зітру.

Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.

 

сторінка →

10 листопада

Всесвітній день науки

Струни. Том I. (Берлін, 1922)

page=
page=
НЕ ПЛАЧ, ПОЕТ!

Не плач, поет! хоч як там трудно, тяжко буде; —
 Не плач, не треба сліз твоїх;
Плаксивих дум тепер ніде не люблять люде,
 І лишенько чуже — їм сміх.
Всім веселійше жить, коли кругом сміються,
 Бо горя скрізь доволі є;
І через золото, он кажуть, сльози ллються, —
 На щож ще горенько твоє?
Не плач, поет! жалійсь про все собі самому,
 Неси в могильний свій скиток.
«Він, — скажуть, — гореньком не докучав нікому,
 Йому хвала, йому вінок!»

сторінка →

11 листопада

  • 1821 — народився Федір Достоєвський, російський письменник
  • 1835 — народився Маттіас Йокумссон, національний поет Ісландії
  • 1838 — народився Адам Асник, польський поет і драматург
  • 1864 — народився Моріс Леблан, французький письменник і журналіст
  • 1933 — помер Віктор Піснячевський, український публіцист, видавець
  • 1945 — померла Ольга Косач-Кривинюк, українська письменниця, літературознавиця, перекладачка
  • 1975 — помер Володимир Ласовський, український мистецтвознавець, критик, художник

Доля. (Львів, 1897)

Даремна праця, марний труд,
Даремні нарікання:
Часам минулим чудо з чуд
Не верне істнування.
 Нас дожидають ся живі,
 Нова мета нас кличе;
 Хто до вінка на голові
 Зівялі лаври тиче?
Нїщо не спине бистрих хвиль
Життя людського… Годї!
Даремний жаль! Не має сил
Сказати: „Стій!“ — природї.

 

сторінка →

12 листопада

З чужого поля. (Київ, 1985)

ОСІНЬ

Ластівок не стало;
Вчора ж на зорі
Що круків літало,
Та он там витало
Сіткою вгорі.


Звечора сон клонить,
Поночі стає;
Сад убрання ронить.
Вітер хмари гонить,
Люто в шибку б'є.

Краще чквирю всяку
Часом зустрічать!
Кидаючи мряку,
Ніби з переляку
Журавлі ячать.

Вийдеш — все скрізь голе,
На душі нудьга!
Глянеш: через поле
Перекотиполе,
Наче м'яч, плига.

сторінка →

13 листопада

Доля. (Львів, 1897)

Був у мене товариш коханий;
Поруч з ним і на смерть ми пішли.
На веснї життя нашого раннїй
Ми дружити у двох почали.

Бій кипів, скрізь валяли ся трупи;
Задзисчала тут куля в диму;
Пав товариш до мертвої купи, —
Не вставати вже більше йому!

Не стихало гармат завивання,
Не спинявсь розлютований враг;

Через силу мій друг на прощання
Свою руку до мене простяг.

Та не вспів я руки його взяти
Перед тим, як він кровю істїк…
Бо рушницю прийшлось набивати.
Прощавай, друже милий, на вік!

 

сторінка →

14 листопада

  • 1831 — помер Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, німецький філософ, творець систематизованої теорії діалектики
  • 1839 — народився Михайло Старицький, український письменник і культурний діяч
  • 1868 — народився Артур Хоуи Девіс (Стіл Радд), австралійський письменник
  • 1877 — народився Дмитро Антонович, український історик мистецтва й театру, ректор Українського вільного університету
  • 1918 — створено Українську академію наук

Мімоза.

Країною сонною ніч пролітала;
Мовчало таємно південнеє море,
Дрімали чинари, схілялися лаври,
За темний серпанок ховалися гори.
Горнулася ніч до німої мімози
І подругу ніжно свою обіймала,
Ласкала і гріла, питала, чи грози
Ії хвилювали коли, чи ніколи?..
 Мімоза мовчала.
Вона вся у мріях, вона у роскошах
І думах, як море нічне, поринала
Спокійно і тихо, мов зроду не знала
Про хвилі бурхливі, про бурі свавільні…
 І дійсно не знала…
Та тільки встав ранок з-за темної ночі,
І вперш поцілунок влетів до мімози,
Здрігнулась мімоза, побачила ранок,
Встидалася його, потупила очі,
Й од щастя нового упали з мімози
 Перлистії сльози…

 
 

сторінка →

15 листопада

  • 1860 — народився Семен Фруг, російський і єврейський поет
  • 1862 — народився Ґергарт Гауптман, німецький письменник, Нобелівський лавреат 1912 року
  • 1885 — народився Матвій Яворський, український історик
  • 1912 — помер Дмитро Мамін-Сибіряк, російський письменник
  • 1916 — помер Генрик Сенкевич, польський письменник, лавреат Нобелівської премії 1905 року
  • 1945 — в Аугсбурзі (Німеччина) засновано Українську Вільну академію наук. Першим президентом УВАН обрано Дмитра Дорошенка
  • 1946 — в УРСР введено в навчальний процес новий, наближений до російського, український правопис

Доля. (Львів, 1897)

Настане — вірю я — година:
Загине розбрат на землї;
Складеть ся скрізь одна родина:
Заблескотить в кромішній млї
 Знамено сьвітла і свободи,
 Воскреснуть правда і любов,
 Зберуть до купи всї народи,
 Не потече вже більше кров.

Замовкнуть свари наші часті,
До яких люд бездольний звик…
Об иншій славі, иншім щастї
Почне гадати чоловік.
 Се буде щира думка згоди,
 Се буде слава добрих дїл;
 Де засївали тьму незгоди,
 Брязчали списи вражих сил, —
Там на родючім чистім полї
Жита налють ся, а в жнива,
Забувши давний час недолї,
Косар веселий засьпіва.

 

сторінка →

16 листопада

  • 1788 — народився Дмитро Бантиш-Каменський, український історик
  • 1878 — помер Джура Якшич, сербський поет, художник, письменник, драматург
  • 1966 — розпочався V З'їзд письменників України, який виступив проти русифікації

Доля. (Львів, 1897)

Два шляхи.

Перед мене дві дороги, два шляхи…
По якому-ж менї треба з них іти,
Щоб зустріти вас, воріженьки лихі,
Щоб із вами бій смертельний завести?

Один квітом поріс, другий — терником…
По колючому хоробро я піду,
Бо не жінкою родивсь, не жахляком:
Переважу, або трупом сам паду!

 

сторінка →

17 листопада

  • 1494 — помер Джованні Піко делла Мірандола, італійський філософ епохи Відродження
  • 1624 — помер Якоб Беме, німецький філософ-пантеїст, письменник-містик
  • 1776 — народився Фрідріх Крістоф Шлоссер, німецький історик
  • 1807 — народився Володимир Бенедиктов, російський поет
  • 1811 — народився Микола Іванишев, автор праць з історії слов'янських законодавств

Доля. (Львів, 1897)

В тихім повітрячка чистого лескотї
Все менї поступ твій милий вчуваєть ся;
Білої хвилоньки в морському плескотї
Перс твоїх хвиля неначе здимаєть ся.

В шелестї нїжнім гнучкої тополеньки
Марить ся шепіт твій любий, живісїнький;
В цїлому сьвітї не знаю доленьки,
Крім тебе, друже, коханий, однїсїнький!

Ти моє сонце, південне промїннячко,
Місяць осріблений, зірка тихесенька,
Ти — моя радість і горе-болїннячко,
Ранок мій ясний і нічка темнесенька!

 

сторінка →

18 листопада

  • 1827 — помер Вільгельм Гауфф, німецький письменник, збирач казок
  • 1847 — народився Володимир Навроцький, український вчений-економіст, статистик і публіцист
  • 1859 — народився Кость Левицький, український державний діяч, голова Державного секретаріату ЗУНР
  • 1885 — помер Євген Желехівський, український лексикограф, фольклорист
  • 1922 — помер Марсель Пруст, французький письменник
  • 1933 — КП(б)У прийняла рішення про припинення політики українізації
Гей, не дивуйтесь.

Гей, не дивуйтесь, добрії люде,
Що на Вкраїні повстало.
Гей, там у лісі мотоволівськім
Много гетьманців пропало.

Гей, сотник Черник просить не много,
Лиш триста стрільців з собою.
Б'є з скорострілів всіх москвофілів,
Усіх наймитів у бою.

Ой здивувався пан Скоропадський,
Що Загаєвич підбився,
Що перед нами, перед стрільцями
Ні оден Москаль не скрився.

Гей, знайже враже, що по Дін наше
І по угорську долину.
Як ми схотіли, розбунтували
І увільнили Вкраїну.

 
 
——————
18 листопада 1918 року під Мотовилівкою між військами Директорії УНР та Української Держави відбувся бій, який вплинув на подальшу долю України.

сторінка →

19 листопада

  • 1789 — народився Михайло Лучкай, український мовознавець, фольклорист
  • 1942 — загинув Бруно Шульц, польськомовний письменник та графік

Доля. (Львів, 1897)

Не гулящому на втїху,
Як та пташка серед гаю,
Не для жарту, не для сьміху,
Я піснї мої сьпіваю.

Нї, сам Бог мене направив
На колючий шлях сьпівацтва,
Щоб я всюди нїс та славив
Заповіт великий брацтва.

Згодувавшись серед люду,
Його потом, його кровю,
Я за люд боротись буду,
Кувать пута безголовю.

Вперед рушу, кликну других:
Вкупі дихать, вкупі вмерти,
Бідоласї, що в недугах,
Згоїть рани, сльози втерти.

На те в грудях мужні сили,
На те в серцї щирі гуки,
Щоб сьпівати до могили,
Озиватись на всї муки.


Я благаю ласки з неба
Для бездольцїв та нещасних,
Тим сьпіваю, кому треба
Хоть часами марінь красних.

сторінка →

20 листопада

СОНЦЕ ТА ХМАРА.
Байка.

Ось сонечко зійшло і світить нам, і гріє,
 І Божий мир, як маківка, цвіте;
На небі чистому ген хмара бовваніє, —
Та хмара надулась і річ таку гуде:
 «Що вже мені це сонце надоїло!
 Чого воно так землю веселить?
Хоч я насуплюся — воно таки блищить.
 Я полечу йому на зустріч сміло,
 Я здужаю його собою затемнить!»
Дивлюсь — і хмарами пів неба замостило,
 На сонечко, мов ніччю, налягло…
 А сонце вище підпливло
 І хмари ті позолотило.

сторінка →

21 листопада

  • 1555 — помер Ґеорґіус Аґрікола, німецький вчений епохи Відродження
  • 1694 — народився Вольтер, французький письменник, філософ, просвітитель
  • 1811 — помер Генріх фон Кляйст, німецький драматург, поет, прозаїк
  • 1830 — народився Андрій Маркевич, український громадський діяч, етнограф
  • 1844 — помер Іван Крилов, російський байкар
  • 1886 — помер Йоганн Шерр, німецький письменник, історик літератури, публіцист
  • 1928 — помер Герман Зудерман, німецький письменник

Доля. (Львів, 1897)

Про вірного друзяку.

На сьвітї держались вони з будування;
То й нинї стояли поверх рештування;

Під ними Париж, як що дня, клекотїв,
А вітер північний все в коло крутив.

Були вони голі, хоч вік свій робили,
В лахміттї старчачім сердеги ходили;
Звялила, зіссала їх нужда тяжка;
Палати складали, самі-ж без кутка.

Дворець підіймав ся, зростав собі в гору;
Недовго-б до краю… А тут на сю пору
Піднявсь лютий вихор, ворушить усе,
До долу валяє, в повітрі несе.

Гуде, розкотив ся — все вниз загурчало…
Ратуйтесь, нещасні, — надїї щось мало;
За крокву схопились, висять на кінцї,
Як часом до щогли улипнуть пловцї.

А вихор скажений бушує все злїще,
Завиє, застогне, здрігнеть ся, засвище…
Хитаєть ся кроква… Чорнїє земля,
Та пащу прожерну на них роззявля.

сторінка →

22 листопада

Вечерницѣ. №40. (Львів, 1862)

МИХАЙЛО МАКСИМОВИЧЪ
ТАРАСОВИ ШЕВЧЕНКОВИ.
35. Марця 1858.

На святе Благовѣщеньє,
 Тебе привѣтаю,
Що ты, друже мо̂й, вернувся
 Зъ далекого краю !
Ой, якъ дуже за тобою
 Тужила Вкраина;
Усе тебе споминала,
 А якъ мати сына.
Твои думки — туманами
 По лугахъ вставали;
Твои слезы — росицею
 По степахъ спадали;
Твои пѣснѣ — соловейкомъ
 Въ садах щебетали....
Да що й казать! Треба, кажуть,
 Великои хусты,
А щобъ людямъ завязати
 Говорливи усты.
А тепера вже й не треба,
 Бо вже время иньше:
Теперъ людямъ говорити
 И дыхать во̂льнѣше.
Хвалять Бога!… Вже й ты зъ нами,
 Нашъ любый кобзарю!
Бувай здоровъ — намъ — на радо̂сть,
 А собѣ — на славу.
Перебувъ ты тяжке лихо
 И лиху недолю
Заспѣвай-же новыхъ пѣсень
 Про людськую волю;
Заспѣвай намъ такихъ пѣсень,
 Щобъ мати-Вкраина
Веселилась, що на славу
 Тебе породила!

 

сторінка →

23 листопада

  • 1871 — народився Антін Кравс, український військовий діяч
  • 1919 — помер Микола Євшан, український літературний критик
  • 1945 — помер Максим Славінський, український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч
  • 1983 — помер Микола Бажан, український письменник, поет

Доля. (Львів, 1897)

Як до бою круль збирав ся,
Грім під небо розтинав ся,
Злоті сурми вигравали,
Заохоти додавали.

 А як Стах наш кидав села,
 То заграли лиш джерела,
 Зашуміли жита в полї
 Об нещасній його долї.

На всї боки свищуть кулї,
Досить лиха, пекла досить;
Найславнїйше бють ся крулї,
Понайбільше-ж хлопів косить.

 Хрест звалив ся на могилї:
 Стах загинув в першій хвилї,
 Круль вертав ся з корогвами
 Здоровісїнький до брами.

Його стріла вся столиця,
Осияла зоряниця,
І всї дзвони, скільки сили,
Про побіду задзвонили.

 А як хлопа в яму клали, —
 Вітри в лїсї завивали,
 Задзвонили по небозї
 Дзвінки лилїй при дорозї.

сторінка →

24 листопада

  • 1571 — помер Ян Благослав, чеський церковний і освітній діяч
  • 1632 — народився Бенедикт Спіноза, голландський філософ
  • 1826 — народився Карло Коллоді, італійський письменник і журналіст, автор «Піноккіо»
  • 1833 — народився Йован Змай, сербський поет
  • 1859 — опублікована праця Чарльза Дарвіна «Походження видів…»
  • 1884 — помер Григорій Воробкевич, український поет
  • 1888 — народився Дейл Карнегі, американський психолог, письменник
  • 1934 — помер Михайло Грушевський, український історик і державний діяч
  • 1947 — помер Валентин Садовський, український громадський діяч, журналіст

MIJ REJD U VIQNIST'
MYXAJL' SEMENKO

Geo Wkurupijevi

ʍ = ж
w = ш
x = х
q = ч
' = ь

M. sv. Nis, m. Fiolent, m. Ajjá
„zaqarovani“ buxty i skeli —
lycem do okeanu syʍu ja
i dumaju pro Koreju.
Wqo znaqat' konservni korobky
miʍ urvywq cyx i kuwqiv —
moʍe kolys' tut buly tropyky,
a v hlyb pivmetra — rewtky vikiv.
Teper, zvyqajno, zvyqni l'udy xod'at'
i nedokurky zobaqyw tut i tam,
tys'aqelitt'a xodyly tut i na spodi
kohorty konkvistadoriv, wqo zalywyly rujiny bram.
Ja slavl'u koʍne na zemli misce —
v n'omu ne til'ky pejzaʍ —
projde iwqe rokiv dvisti
i moʍe tut bude haraʍ.
A v moji leheni — sviʍyj viter,
wqo obvitr'uje hlyby mahm, vapn'akiv,
i hojdajut's'a na skeli vity
viqnyx qaharnykiv.
Tak samo sonce sxodyt'
i zaxíd s'ohodni — v vikax,
i miliony nytok zvodyt'
cej blysk neba v ohn'ax.
Ja slavl'u odnomanitni obriji —
vdyvl'alys' viky pokolin',
vdyvl'alys' oqyma kobry,
prahnuqy bereha tin',
i bul'kit spokijnyj mor'a —
viqne dyxann'a u mli —
ot qomu, skriz' nepovtorna,
viqnist' v ʍytti zemli.

Sevastopil'
24 — VI. 928

сторінка →

25 листопада

  • 1562 — народився Лопе де Вега, іспанський драматург і поет
  • 1838 — народився Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист
  • 1891 — народився Клим Поліщук, український письменник, публіцист

З чужого поля. (Київ, 1985)

Найчудовніший вид, оживає душа:
Рано військо знялось, шик за шиком пиша,
Разом всипало цілу площину.
Жде хоробро, от-от загукає труба,
Не на жарт закипить навкруги боротьба;
Перемоги, а ні — так загину!
Вістря грає огнем, проти сонця сверка;
Жвавий спів розкотивсь; смерть бійців не ляка…
Наперед, наперед без запину!

Гей, тирани-кати; гей, одмовте: коли
Ви отак своє військо блискуче вели,
Жахляки та жаденники зроду?
Ми лишили про вас та полигачів-слуг
Блискотливість оту, яко панський недуг,
Бо бажаємо щастя народу.
Проти військ княжих ми сміло, просто йдемо,
Твердо певні, що вас до ноги поб'ємо…
Наперед, наперед за свободу!

сторінка →

26 листопада

  • 1806 — народився Пилип Морачевський, український поет, перекладач
  • 1855 — помер Адам Міцкевич, польский поет
  • 1865 — вперше надрукована книга Льюїса Керрола «Аліса у Дивокраї»
  • 1882 — народився Пилип Капельгородський, український письменник
  • 1899 — помер Митрофан Дикарів, український і російський фольклорист, етнограф, мовознавець
  • 1923 — помер Володимир Іконніков, український історик

Зівяле листя. (Львів, 1922)

Коли студінь потисне,
Не хвилює вода, не блищить:
Коли лямпа розприсне,
То і світло її не мигтить.

Коли струна порветься,
То від неї музи́ки не жди.
Чом же пісня та ллється
Під вагою турбот і біди?

Чи те горе як праса,
Щоб із серця пісень надушить?
Чи пісні ті як дзвони,
Щоби горя завід заглушить?

сторінка →

27 листопада

Серенада
(музика Ф. Шуберта, вірш Л. Рельштаба)

Пісня ця — летить з мольбою:
 Дру́же, не барись
І скоріш — переді мною
 Ти — отут — з'явись!
 Мру́жать зорі зір нагірний,
 Неповторний час!
 Той щасливий час,
 Щоб — ніхто, мій друже вірний,
 Не побачив нас,
 Не підслухав нас.

Щемна пісня солов'їна
 Вабить із пітьми,
За любов — дзвенить і лине,
 Щоб — кохались ми!
 І знемога й раювання
 Серця — не мине,
 Серця — не мине,
 Вже — палке́ зачарування
 Знаджує мене!
 Знаджує мене!

Тож, — на вир душі буремний —
 Зглянься: озовись!
Й на побачення таємне —
 Не барись, з'явись!
 Не барись, з'явись!
 З'явись, з'явись!

сторінка →

28 листопада

  • 1683 — помер Інокентій Ґізель, архімандрит Києво-Печерської Лаври, імовірний автор «Синопсису»
  • 1757 — народився Вільям Блейк, англійський поет
  • 1793 — народився Карл Альмквіст, шведський письменник
  • 1820 — народився Фрідріх Енгельс, німецький філософ, публіцист
  • 1876 — народився Іван Герасимович, український педагог, редактор, громадський діяч
  • 1880 — народився Олександр Блок, російський поет, драматург, перекладач
  • 1881 — народився Стефан Цвейг, австрійський письменник
  • 1898 — помер Конрад Фердинанд Маєр, швейцарський письменник

Червоний Кобзар. (Монреаль, 1914)

О. Колесса.
ШАЛЇЙТЕ!

Шалїйте, Шалїйте, скажені кати!
Годуйте шпіонів, будуйте тюрми!
До бою сто тисяч робітників стане,
Пірвем, пірвем, пірвем ті кайдани!
За правду, за волю ми станемо враз,
Ланци, нї баґнети не пострах для нас!
Бо вольного духа не скути в кайдани.
Біда, біда, біда вам, тирани!

сторінка →

29 листопада

Kobzar’. (Львів, 1914)

Do Osnowianenka[1].

Bjut’ porohy[2]; misiać schodyt’,
Jak i persze schodyw.
Nema Siczy, propaw i toj,
Chto wsim werchowodyw.
Nema Siczy! Oczerety
U Dnipra pytajut’:
„De-to naszi dity diłyś?
De wony hulajut’?“

——————
  1. ↑ ukrainśkyj pyśmennyk
  2. ↑ wodospady na Dnipri

сторінка →

30 листопада

  • 1667 — народився Джонатан Свіфт, ірландський письменник, публіцист
  • 1813 — народилася Луїза-Вікторина Аккерман, французька поетеса
  • 1817 — народився Теодор Моммзен, німецький історик, філолог, юрист, Нобелівський лавреат 1902 року
  • 1835 — народився Марк Твен, американський письменник
  • 1900 — помер Оскар Вайлд, ірландський письменник
У дорогу
(Мельник)
(музика Ф. Шуберта, вірш В. Мюллера)

Блука́ти — ра́дість на́м дана, — блука́ти.
Рушати — до́лі кращої — шукати!
Чи ж добрий мельник той, хто — зна?
Кого — не кличе чужина, —
 Далеко, далеко, далеко, далеко…

За приклад нам усім — вода струмо́чка.
Мчать — хвильки, ледь торкаючись пісочка.
У русі — й день і ніч вони —
Й степи — минають і лани —
 І грають, і грають, і грають, і грають!

Не можуть встояти й собі — колеса.
Хоч і постійна, — вічна їх адреса.
Шумлять, кружать і стукотять,
З водою — в путь вони хотять!
 З водою, з водою, з водою, з водою!

А жорна — також і собі — у русі.
Хоч і лежать усі вони — на пузі!
Й хоч їм — пристало б — спочивать,
Та ж — зле — від інших — відставать!
 Не можна, не можна, не можна, не можна!

У русі — й щастя все моє й надія.
Ніщо — без руху — не живе й не діє!
Прощай, мій друже: за струмком
Піду я, знову — бережком,
 Все далі, все далі, все далі, все далі!

сторінка →

січень лютий березень квітень травень червень
липень серпень вересень жовтень листопад грудень
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Вікіджерела:Поезія_сьогодні/листопад&oldid=563339